Як іван корову міняв ➡ слухати казку онлайн mp3, Новомосковскть казку c картинками, українські народні

Жили були Іван та Марія. Була у них корова, та поле, на якому вони пшеницю сіяли. Жили вони не тужили, і хліб у них був свій, і молоко своє. Так на біду, коли достигла пшениця, піднявся сильний вітер, нагнав чорну хмару і всю пшеницю градом побило.

- Доведеться нам продати корову, - сказала Марія, - і купити борошна, а то без хліба до весни не доживемо.

Встав Іван вранці раніше, і повів корову в місто на базар. Привів в місто корову, а базару немає, день щось не базарний. Нічого не вдієш, повів Іван корову назад додому.

А сонце припікає, жарко, втомився Іван, набридла йому корова, ось він і думає, куди б її діти.

Їде по дорозі мужик на молодий коні, коняка-то у нього була погана, кожного куща лякалася.

- Ей, господар не змінювалися чи свого коня на корову, - закричав Іван.

- Кінь на корову? - Запитав мужик. - Давай.

- Ех і жвава у мене конячка, - подумав Іван. Сів на коня, та недалеко від'їхав. Кінь-то, від кожного куща сахається. "Оо. Того й гляди, голову звернеш, - подумав Іван, - як би від неї позбутися."

Бачить по дорозі мужик свиню веде.

- Послухай, господар, - закричав Іван, - давай мінятися. Я тобі віддам коня, а ти мені свиню.

- Свиню на коня? - Запитав мужик. - Ну, хай буде по-твоєму.

"Ну, тепер на всю зиму м'яса та сала вистачить," - подумав Іван.

Погнав він свиню додому. А свиня лінива, вляглася в пилу і хрюкає, ніяк її НЕ поведеш. Бачить Іван, веде мужик козу на мотузці.

- Гей! Чи не змінювалися чи козу на свиню? - каже Іван.

- Козу на свиню? - Запитав мужик. - Так і бути. Бери.

"Ось і шерсть, і молоко у нас в будинку буде," - подумав Іван.

Повів він козу додому, а коза тільки з гірки на гірку стриб та стриб, стриб та стриб. Іван її ловити, а вона буцається. Замучився з нею. Бачить несе мужик півня. Ох і красивий півень - сам чорний, а гребінець червоний.


- Чи не змінювалися чи півня на козу? - Запитує Іван.

- Чому ж не змінювати? - Каже мужик. - Півень у мене знатний.

Взяв Іван півня, і поніс додому. А день вже до вечора хилиться. Втомився Іван, зголоднів. А по дорозі трактир. Зайшов Іван в трактир, і каже господареві:

- Грошей у мене немає, я тобі півня віддам, а ти мене нагодуй.

Налив господар Іванові миску щей гарячих, і підлогу окрайця хліба відрізав. Наївся Іван і думає: "На що Марії півень? А ось якщо б я не поїв, так і до дому б не дістався!"

Прийшов Іван до свого села, а біля криниці сусід його Петро варто. Багатий мужик.

- Ну, що продав свою корову? - Запитує Петро.

Розповів Іван, як він корову проміняв на коня, кінь змінював на свиню, свиню на козу, козу на півня, а за півня миску щей налили, та ще пів окраєць хліба відрізали. Посміхнувся Петро:

- Ну, і поставить тобі дружина за твої міни. З чим ти до неї з'явишся-то?

- Ні, не буде вона мене лаяти, - каже Іван. - Не буде. На тисячу рублів сперечаємося, давай?

- Давай, - каже Петро, ​​а сам посміхається. - Проспорила ти мені.

Увійшов Іван в свою хату, а Петро за дверима причаївся і слухає.

- Ну, скільки грошей привіз? - питає Марія. А Іван у відповідь:

- Анітрохи. Базару не було, корову я не продав, а змінював по дорозі на коня.

- От і добре, - каже Марія. - Все нам заздритимуть, коли ми на своїй конячці на ярмарок поїдемо. Де вона? Я її в сарай відведу.

- Кінь я на свиню змінював, - каже Іван.

- Ще краще, - каже Марія. - Свиню на свято заріжемо, сусідів в гості позовом. Де свиня-то? Я її в сарай зажену.

- Немає в нас свині, я її на козу змінював, - каже Іван.

- Ну й добре, - каже Марія, - коза не гірше свині. І молоко дасть, і вовни напрясти можна, і рукавиці зв'язати. Де коза? Я її в сарай зажену.

- Немає в нас кози, - каже Іван. - Я її змінював на півня.

- Чого вже краще, - каже Марія. - З козою клопоту не оберешся: стригти її, та шерсть прять, та рукавиці в'язати. А півень нам замість годин буде. Вранці прокукурікає, і опівночі прокричить. Де він? Давай я його посаджу на припічок в сараї.

- Немає в нас півня, - каже Іван. - Я по дорозі в трактир зайшов, господареві півня віддав, а він мені за нього миску щей налив та ще й підлогу окраєць хліба відрізав.

- Ось і чудово, - каже Марія. - На що нам півень? Який ти в мене розумний. Добре, що сам додому прийшов.

Вийшов Іван з хати, і промовив Петрові:

- Ну, хто програв? Неси тисячу рублів.

Нікуди Петру діватися, віддав він Івану гроші, і зажили Іван з Марією багато. І корову купили на базарі, і кінь, і свиню, і козу, і півня. І ще цілий віз муки. З розумом видно Іван змінювався.

Схожі статті